«П’ять секунд» — саме стільки, згідно з даними Національної медичної бібліотеки США, потрібно нашому оку — точніше, колбочкам — щоб після яскравого середовища адаптуватися до темного і почати розрізняти предмети. Звісно цей час усереднено, оскільки існує багато факторів які на нього впливають.
Здавалося б, дрібниця. Але за цим стоїть питання безпеки — одна з найважливіших функцій вечірнього освітлення, про яку дуже часто забувають. Наприклад, коли автомобіль рухається з освітленої ділянки дороги в темну, водій просто не бачить (коректніше, не встигає побачити) пішохода в сліпій зоні ті самі п’ять секунд. Кожен різкий перехід між світлом і темрявою запускає новий цикл адаптації зору.
Звідси — величезна важливість рівномірності освітлення в зонах руху. Якщо людина сидить у кафе або відпочиває в парку, контраст між яскравим і затемненим простором цілком допустимий і навіть приємний. Але як тільки починається рух — особливо автомобільний — нерівномірне освітлення стає небезпечним. Очі просто не встигають адаптуватися, і в темних проміжках між ліхтарями виникають сліпі зони, де може бути непомічений пішохід або перешкода. Саме тому правильне виставлення пріоритетів для різних зон міста — не лише естетичне, а передусім безпекове питання.
Рейтинг BUG — інструмент, якого бракує українській практиці
Працюючи з міжнародними стандартами — зокрема американським LEED та британським BREEAM — компанія LUMINAL познайомилася із системою оцінювання BUG. Ці стандарти регламентують не лише кількість необхідного світла, але й те, яким воно має бути з точки зору впливу на довкілля та людей.
BUG — абревіатура з трьох показників, які описують «шкідливість» будь-якого вуличного світильника. Backlight — це світло, що потрапляє в зворотному напрямку, поза розрахованою зоною освітлення, туди, куди воно взагалі не повинно йти. Uplight — пряме світло, що б’є вгору від джерела, в небо — головний винуватець світлового забруднення. Glare — засліплення, яке отримує людина, дивлячись у бік світильника.
Чим більше корисного світла відносно цих трьох паразитних складових — тим кращий рейтинг. Серйозні виробники вже давно вказують BUG-рейтинги у паспортах своїх світильників для різних сценаріїв використання. Це конкретний, вимірюваний показник, з яким можна і потрібно працювати при проєктуванні.
Особливої уваги заслуговує показник засліплення, але на практиці йому мало хто приділяє увагу. В той час як у Європі дорога просто не може пройти сертифікацію, якщо виміряний коефіцієнт засліплення перевищує норму. LUMINAL розраховує цей показник для кожного свого проєкту ще на етапі проєктування — і якщо він завеликий у певній зоні, підбирають іншу оптику або спосіб розміщення світильника. Щоб зменшити backlight, використовують обмежувачі на лінзи або різноманітні візори.
Людиноцентричне освітлення: маркери, що керують нашим станом
Останні п’ять-сім років ринок освітлення переживає справжній зсув парадигми. Наука нарешті довела те, про що давно здогадувалися: світло глибоко впливає на добовий ритм людини, її активність, здатність до концентрації, якість сну і відпочинку. Найактивніше ці дослідження ведуться у сфері внутрішнього освітлення — офісів, лікарень, шкіл. Але що з усього цього можна винести на вулицю?
Зручно думати про світло в місті через поняття «маркерів» — сигналів, які освітлення надсилає нашому організму і які можна свідомо використовувати при проєктуванні міських просторів.
Перший маркер — рівень активності. Кольорова температура безпосередньо впливає на те, наскільки збудженою або розслабленою почувається людина в просторі. Холодніше, білуватіше світло активізує і тонізує. Тепліше, жовтавіше — заспокоює і налаштовує на відпочинок. Це означає, що змінюючи кольорову температуру в різних зонах міста, можна без зайвих слів «повідомляти» людині: тут — жвава торгівельна вулиця, тут — тихий сквер для прогулянок, а тут — рекреаційна зона.
Другий маркер — добовий цикл. Людський організм формувався мільйони років в умовах природного світла: вдень — сонце, ввечері — захід, а потім — вогонь. Саме до цього ритму адаптовані всі наші біологічні процеси, у тому числі вироблення мелатоніну. Тому тепле «вогняне» світло ввечері — це не просто естетичний вибір, це сигнал для організму, що день закінчується і час переходити в режим відновлення. Втім, кольорова температура сама по собі — недостатньо точний інструмент. Куди інформативнішим є спектр — повний розподіл довжин хвиль, які випромінює джерело. Тому при проєктуванні важливо думати не лише про числове значення кельвінів, а про реальний спектральний склад світла.
Третій маркер — безпека пішохідного переходу через колір. Є поширена і загалом гарна ідея: виділяти пішохідні переходи інакшою кольоровою температурою, щоб водій уже здалеку бачив характерний маркер і розумів, що попереду може бути пішохід. Логіка чудова. Але на практиці ця ідея часто реалізується погано — або світильник сліпить, бо ніхто не потурбувався про коефіцієнт засліплення, або ж різниця між температурами переходу і дороги настільки мала, що жодного маркера фактично немає. Тоді вся ідея втрачається.
Четвертий маркер — фокус і концентрація. Вночі людина бачить у режимі так званого мезопічного зору — проміжного між денним і нічним. У цьому режимі передача кольору корелює з кольоровою температурою: тепліше світло дає нижчу кольоропередачу, і мозок, не завантажений розпізнаванням кольорів, більше відпочиває. Але чи завжди це добре? Там, де важлива концентрація уваги — краща кольоропередача може бути необхідною. Там, де важливий відпочинок — навпаки. Де саме провести межу в міському середовищі — це питання, яке має стати частиною серйозної дискусії при розробці майстер-плану.
Екологія світла
Вплив міського освітлення на довкілля стосується не лише людини — він зачіпає все живе, весь міський біом, у якого теж є свій добовий цикл.
Особливо цікавий приклад — кажани. Один кажан поїдає до трьох тисяч комах на добу, що робить їх одним із ключових регуляторів кількості шкідників у міських ландшафтах. Але штучне освітлення руйнує їхні звичні маршрути і порушує активність — адже вони нічні тварини, орієнтовані на темряву.
Ця проблема вже дійшла до рівня муніципальних рішень. На околицях Копенгагена один із районів перейшов на освітлення виключно червоним спектром — саме тому, що кажани найменш чутливі до нього. Людині таке освітлення теж не завадить: червоне «контурне» світло не навантажує зоровий апарат і дає достатньо орієнтирів у просторі. У Мілані пішли ще далі — провели спеціальне дослідження міграції кажанів, щоб зрозуміти, яке освітлення і в яких конфігураціях мінімально впливає на них.
На практиці існують три рівні bat-friendly підходу. Найкращий — червоний спектр, як у Копенгагені. Компроміс — Amber: бурштинові лінзи або діоди, які фільтрують синій спектр і дають тепле жовтаво-помаранчеве світло. І третій варіант — свічкова температура 1800K, яка імітує свічення натрієвої лампи.
Це підводить до несподіваного висновку. Багато міст світу сьогодні переосмислюють натрієве освітлення — те саме, яке ми звикли вважати застарілим. З точки зору спектру, впливу на біоритми та екологічного навантаження — це справді дуже хороше світло. Єдині його реальні недоліки — необхідність заміни ламп і вищий рівень енергоспоживання. Але тепер компанія Nichia випустила LED-діод 1800K, який по суті відтворює переваги натрієвої лампи з усіма перевагами сучасного LED: довговічністю, енергоефективністю та можливістю диммування.
Два проєкти LUMINAL демонструють, як ці підходи працюють на практиці.
Перший — Lviv Tech City: житловий комплекс, де архітектуру розробляло варшавське бюро UDP, а LUMINAL відповідала за фасадне освітлення і благоустрій за стандартом LEED. Уся система освітлення тут працює суворо зверху вниз — жодного аплайту. Різниця контрасту між освітленим і темним простором на рівні тротуару не перевищує одного метра, що відповідає регламентованим нормам. Спектр насичений червоним (показник R9), завдяки чому освітлення є і комфортним, і екологічним.
Другий — котеджний комплекс, де компанію запросили переробити вже встановлене освітлення. Було розроблено спеціальний стовпчик-світильник із похилою відбивною площиною: світло відбивається від неї і розподіляється вниз, при цьому саме джерело повністю приховане від прямого огляду — жодного аплайту, але широка і рівномірна зона освітлення. Цей виріб згодом опинився на сайті Dark Sky International у переліку Approved Luminaires. Просте конструктивне рішення, яке повністю відповідає принципам темного неба.
Як застосувати це до майстер-плану Львова
Для тих, хто буде працювати над світловим майстер-планом міста, послідовність дій така. Спочатку — визначити маркери: де потрібна активність, де — спокій, як місто змінюється протягом доби. Потім перейти до зонування з урахуванням норм люксів, рівномірності, відсутності бліків і засліплення. І лише після того, як ці пріоритети виставлені, переходити до систематизації конкретних технічних рішень. Саме в такому порядку, а не навпаки.
Фото Львова з висоти цитаделі, зроблене під час тестового освітлення, дає показову картину: контрасти на фасадах, пересвіти, хаотичне різнотемпературне освітлення. Але це не привід для розпачу — це додатковий аргумент на користь того, що робота, яка починається, справді важлива і потрібна.
Конспект виступу Ігоря Сметани під час публічної події “Освітлення 2.0”
